Budenofalk (budesonid) 3 mg caps №100

діюча речовина: будесонід;

1 тверда капсула з кишковорозчинними гранулами містить 3 мг будесоніду;

допоміжні речовини: цукрові кульки, лактози моногідрат, повідон К 25, метакрилової кислоти метилметакрилату кополімер (1 : 1) [наприклад Еудрагіт L], метакрилової кислоти метилметакрилату кополімер (1 : 2) [наприклад Еудрагіт S], кополімер метакрилату амонію тип В [наприклад Еудрагіт RS], кополімер метакрилату амонію тип А [наприклад Еудрагіт RL], триетилцитрат, тальк, оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), еритрозин (Е 127), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), натрію лаурилсульфат.

Тверді капсули з кишковорозчинними гранулами.

Основні фізико-хімічні властивості:

рожеві капсули (розмір 1), що містять білі круглі гранули.

Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Кортикостероїди місцевої дії. Код АТХ А07Е А06.

Фармакодинаміка.

Точний механізм дії будесоніду при лікуванні хвороби Крона не з’ясований. Дані клініко-фармакологічного дослідження та інших контрольованих клінічних досліджень чітко свідчать, що механізм дії будесоніду базується здебільшого на місцевій дії в кишечнику. Будесонід є глюкокортикоїдом з високою локальною протизапальною дією. В дозах, клінічно еквівалентних дозам системних глюкокортикоїдів, будесонід спричиняє значно менше пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи і має менший вплив на маркери запалення.

Буденофальк виявляє дозозалежний вплив на рівень кортизолу у плазмі, який при рекомендованій дозі 3 × 3 мг будесоніду/день є, значно нижчим, ніж рівноефективні дози системних глюкокортикоїдів.

Клінічна ефективність і безпека

Клінічне дослідження у пацієнтів з хворобою Крона

У рандомізованому, подвійному сліпому, з подвійною імітацією дослідженні у хворих з хворобою Крона від легкого до помірного ступеня (200 < CDAI < 400), із впливом на термінальний відділ клубової кишки та/або висхідної кишки, ефективність 9 мг будесоніду у вигляді однієї добової дози (9 мг OD) порівнювали з лікуванням будесонідом у дозі 3 мг три рази на день (3 мг TID).

Первинною кінцевою точкою ефективності була частка пацієнтів у ремісії (CDAI < 150) на 8-му тижні.

Всього 471 пацієнтів були включені в дослідження (повний набір аналізу, ФАС), 439 пацієнтів були відповідно до протоколу (РР) набору аналізу. Там не було жодних значимих розходжень у вихідних характеристиках обох груп лікування. У підтвердження аналізу, 71,3% пацієнтів були в ремісії в 9 мг OD групи і 75,1% в 3 мг TID групи (ПП) (P : 0,01975), що демонстрували не меншу ефективність 9 мг будесоніду OD по відношенню до 3 мг будесоніду TID.

Не повідомлялося про серйозні побічні ефекти пов'язані з прийомом препарату.

Мікроскопічний коліт

Клінічні дослідження індукції ремісії при колагеновому коліті

Ефективність та безпеку застосування будесоніду для індукції ремісії при колагеновому коліті оцінювали у двох проспективних подвійно сліпих (ПС), рандомізованих, плацебо-контрольованих, багатоцентрових дослідженнях за участю пацієнтів з активним колагеновим колітом.

В одному дослідженні 30 пацієнтів були рандомізовані для отримання 9 мг будесоніду на добу, 25 пацієнтів – для отримання 3 г месалазину на добу, а 37 пацієнтів – для отримання плацебо. Первинною змінною ефективності була кількість пацієнтів у стані клінічної ремісії, яка визначалася як ≤ 3 випорожнення на добу. 80 % пацієнтів, які отримували будесонід, 44 % пацієнтів, які отримували месалазин, і 59,5 % пацієнтів групи плацебо досягли первинної кінцевої точки (будесонід проти плацебо – 0,072). Згідно з іншим визначенням клінічної ремісії, що враховує також консистенцію випорожнень, тобто в середньому < 3 випорожнень на добу і в середньому < 1 водянистого випорожнення на добу протягом останніх 7 днів перед останнім прийомом досліджуваного препарату, 80 % пацієнтів у групі будесоніду, 32,0 % пацієнтів у групі месалазину і 37,8 % пацієнтів у групі плацебо досягли ремісії (будесонід у порівнянні з плацебо: р < 0,0006). Будесонід був безпечним і добре переносився. Жодне з небажаних явищ у групі будесоніду не було пов’язане з прийомом препарату.

В іншому дослідженні 14 пацієнтів були рандомізовані в групу застосування 9 мг будесоніду на добу, а 14 – в групу застосування плацебо. Первинною змінною ефективності була клінічна відповідь, яка визначалася як зниження до ≤ 50 % активності захворювання на початковому рівні, а клінічна активність захворювання визначалася як кількість випорожнень протягом останніх 7 днів. 57,1 % пацієнтів у групі будесоніду та 21,4 % у групі плацебо досягли клінічної відповіді (р = 0,05). Будесонід був безпечним і добре переносився. У групі будесоніду не спостерігалося жодних серйозних побічних реакцій.

Клінічне дослідження з підтримання ремісії при колагеновому коліті

Клінічну ефективність та безпеку застосування будесоніду для підтримання ремісії при колагеновому коліті оцінювали у проспективному подвійно сліпому (ПС), рандомізованому, плацебо-контрольованому, багатоцентровому дослідженні за участю пацієнтів з колагеновим колітом у стадії спокою.

Первинною кінцевою точкою була частка пацієнтів з клінічною ремісією протягом 52 тижнів. Ремісія визначалася як середній показник < 3 випорожнень на добу, з яких середній показник < 1 водянистого випорожнення на добу, протягом тижня перед останнім візитом і відсутність рецидиву протягом 1 року. Рецидив визначався як середній показник ≥ 3 випорожнень на добу, з них ≥ 1 водянистого випорожнення на добу, протягом попереднього тижня.

92 пацієнти були рандомізовані для лікування у фазі ПС (44 пацієнти отримували будесонід, 48 – плацебо) і прийняли принаймні одну дозу досліджуваного препарату (повна вибірка аналізу, FAS). Позологія становила 6 мг будесоніду/добу, що чергувалися з 3 мг будесоніду/добу (що відповідає середній добовій дозі 4,5 мг будесоніду). У кінцевому аналізі значно більше пацієнтів з групи будесоніду (61,4 %) порівняно з пацієнтами з групи плацебо (16,7 %) досягли первинної кінцевої точки, що свідчить про перевагу будесоніду над плацебо (р < 0,001).

Клінічне дослідження індукції ремісії при лімфоцитарному коліті

Клінічну ефективність та безпеку застосування будесоніду для індукції ремісії лімфоцитарного коліту оцінювали у проспективному, подвійно сліпому (ПС), рандомізованому, плацебо-контрольованому, багатоцентровому дослідженні за участю пацієнтів з активним лімфоцитарним колітом.

Первинною кінцевою точкою була частота клінічної ремісії, що визначалася як максимум 21 випорожнення, з них не більше 6 водянистих випорожнень, за останні 7 днів до останнього візиту.

57 пацієнтів були рандомізовані (по 19 пацієнтів у групі застосування будесоніду, месалазину та плацебо) та прийняли принаймні одну дозу досліджуваного препарату (будесонід: 9 мг перорально; месалазин: 3 г перорально). Тривалість лікування становила 8 тижнів.

У підтвердному аналізі достовірно більше пацієнтів з групи прийому будесоніду (78,9 %) порівняно з пацієнтами групи плацебо (42,1 %) досягли первинної кінцевої точки, що свідчить про перевагу будесоніду над плацебо (р = 0,010). 63,2 % пацієнтів з групи месалазину досягли ремісії (р = 0,097).

Клінічні дослідження аутоімунного гепатиту

Безпека та ефективність будесоніду вивчалася протягом 6 місяців у 46 педіатричних пацієнтів (11 хлопців та 35 дівчат) віком від 9 до 18 років. З метою індукції ремісії 19 пацієнтів отримували будесонід (9 мг) і 27 пацієнтів отримували преднізон (початкова доза 40 мг). Потім пацієнти змінили терапію на відкритий прийом будесоніду протягом 6 місяців.

Частка пацієнтів з повною відповіддю (а саме нормалізацією рівня АСТ і АЛТ без стероїдоспецифічних небажаних явищ) була значно меншою в групі пацієнтів ≤ 18 років порівняно з групою дорослих. Однак після подальшого 6-місячного лікування будесонідом відмінності між віковими групами стали значно меншими. Значущих відмінностей між пацієнтами, які спочатку приймали преднізон і будесонід, відносно частки пацієнтів, які досягли повної відповіді, не спостерігалося.

Фармакокінетика.

Загальні властивості будесоніду

Поглинання

Через специфічне покриття шлунково-стійких гранул препарату Буденофальк, тверді капсули по 3 мг, існує лаг-фаза 2-3 години. Після одноразового прийому однієї кишковорозчинної капсули Буденофальк 3 мг перед їжею, середній максимальний рівень будесоніду в плазмі, що складає 1-2 нг / мл, спостерігався у здорових осіб і у пацієнтів з хворобою Крона приблизно через 5 годин після прийому. Максимальне вивільнення препарату спостерігалося в термінальних відділах клубової і сліпої кишці, основних ділянках запалення при хворобі Крона.

Одночасне споживання їжі може затримати проходження препарату через шлунково-кишковий тракт приблизно на 2-3 години. У цьому випадку затримка поглинання становить приблизно 4-6 годин. Це не має впливу на швидкість поглинання.

Розподіл

Будесонід має високий об’єм розподілу (близько 3 л/кг). Зв’язування з білками плазми становить 85‒90 %.

Біотрансформація

Будесонід підлягає інтенсивній біотрансформації у печінці (близько 90 %) до метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідроксибудесоніду і 16α-гідроксипреднізолону, які утворюються через CYP3A4, становить менше 1 % такої будесоніду.

Виведення

Середній період напіввиведення після перорального прийому становить близько 3‒4 годин. Системна доступність у здорових добровольців, а також у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника натщесерце становить близько 9‒13 %. Кліренс будесоніду становить близько 10‒15 л/хв. Лише незначна кількість Будесоніду виводиться нирками.

Специфічні групи пацієнтів (пацієнти з порушеннями функції печінки)

Значима доля будесоніду метаболізується в печінці. Системний вплив будесоніду може бути посиленим у пацієнтів з порушенням функції печінки у зв'язку зі зменшенням метаболізму будесоніду під дією CYP3A4. Цей ефект залежить від характеру захворювання печінки і ступеня його тяжкості.

Педіатричні пацієнти

Фармакокінетику будесоніду оцінювали у 12 педіатричних пацієнтів віком від 5 до 15 років із хворобою Крона. Після багаторазового введення будесоніду (3 × 3 мг будесоніду протягом одного тижня) середня AUC будесоніду протягом інтервалу дозування становила приблизно 7 нг/год, а C max – близько 2 нг/мл. Розподіл перорального будесоніду (3 мг, разова доза) у педіатричних пацієнтів був аналогічним, як у дорослих.

• Хвороба Крона

Індукція ремісії у пацієнтів з хворобою Крона легкого та середнього ступеня тяжкості з локалізацією у клубовій кишці (частині тонкого кишечнику) та / або висхідній ободовій кишці (частині товстого кишечнику).

• Мікроскопічний коліт.
• Аутоімунний гепатит.

Буденофальк не можна застосовувати при:

• підвищеній чутливості до будесоніду або до будь-якого компонента препарату;
• цирозі печінки.

Фармакодинамічні взаємодії

• Серцеві глікозиди

Дія глікозидів може потенціюватися дефіцитом калію.

• ;Салуретики

Екскреція калію може посилюватись.

Фармакокінетичні взаємодії

• ;Цитохром Р450 ЗА (CYP3A4)

Інгібітори CYP3A4. Очікується, що одночасне лікування інгібіторами CYP3A4, включаючи препарати, що містять кобіцистат, підвищує ризик виникнення системних побічних ефектів. Комбінації будесоніду з кобіцистатом слід уникати, якщо користь не перевищує ризик виникнення системних побічних ефектів кортикостероїдів. У випадку, коли користь від прийому будесоніду перевищує такий ризик, пацієнтів слід контролювати щодо появи системних побічних ефектів кортикостероїдів.

Пероральний прийом кетоконазолу 200 мг один раз на день збільшує концентрацію будесоніду (одноразова доза 3 мг) в плазмі приблизно в 6 разів при одночасному застосуванні. При прийомі кетоконазолу приблизно через 12 годин після будесоніду концентрація останнього збільшується приблизно в 3 рази. У зв’язку з недостатністю даних щодо рекомендованих доз слід уникати такої комбінації.

Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ритонавір, ітраконазол, кларитроміцин і грейпфрутовий сік, також можуть спричинити помітне збільшення плазмової концентрації будесоніду. Тому слід уникати їх одночасного застосування.

Індуктори CYP3A4, такі як карбамазепін і римфапіцин, можуть знижувати як системну, так і місцеву дію будесоніду на слизову оболонку кишечнику. Дозування будесоніду потребує коригування.

Субстрати CYP3A4, такі як етинілестрадіол, конкурують з будесонідом за метаболізм. Якщо спорідненість конкуруючої за CYP3A4 сполуки вища, це може спричинити підвищення концентрації будесоніду у плазмі крові. Якщо будесонід має більшу зв’язуючу здатність до CYP3A4, у плазмі можуть підвищуватися рівні конкуруючих сполук. У таких випадках доза будесоніду або конкуруючої речовини потребує корекції.

У жінок, які приймали естрогени або пероральні контрацептиви, повідомлялося про підвищення концентрацій у плазмі та посилення дії кортикостероїдів. Ці взаємодії не спостерігалися при застосуванні комбінованих низькодозових пероральних контрацептивів.

Одночасне застосування циметидину і будесоніду може спричинити деяке, проте клінічно незначне підвищення рівня будесоніду у плазмі. Застосування омепразолу не впливає на фармакокінетику будесоніду.

Не можна виключити потенційні взаємодії зі стероїдозв’язуючими смолами, такими як колестирамін та антациди. При одночасному прийомі з Буденофальком такі взаємодії можуть призвести до зменшення ефекту будесоніду. Отже, ці препарати потрібно приймати окремо з інтервалом не менше 2 годин.

Оскільки функція надниркових залоз може бути пригнічена при лікуванні будесонідом, тест на стимуляцію гормону кори надниркових залоз для діагностики гіпофізарної недостатності може показати помилкові результати (низькі значення).

Лікування Буденофальком супроводжується нижчими системними рівнями стероїдів, ніж звичайна терапія пероральними стероїдами. Перехід з терапії іншими стероїдами може спричинити симптоми, пов’язані зі змінами рівнів системних стероїдів.

Особливо ретельного медичного нагляду потребують пацієнти з одним або кількома з таких захворювань: туберкульоз, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, остеопороз, пептична виразка (шлунка або дванадцятипалої кишки), глаукома, катаракта, випадки діабету або глаукоми в сімейному анамнезі або будь-який інший стан, при якому глюкокортикостероїди можуть виявляти небажані ефекти.

Цей препарат не підходить пацієнтам, які страждають на хворобу Крона верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

З огляду на переважно місцеву дію препарату не можна очікувати сприятливих ефектів для пацієнтів з позакишковими симптомами (наприклад такими, що проявляються на шкірі, очах або суглобах).

Можуть виникати системні ефекти кортикостероїдів, особливо у разі призначення препарату у високих дозах і протягом тривалих періодів часу. Подібні ефекти можуть включати синдром Кушинга, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту, глаукому і широкий спектр психічних/поведінкових розладів (див. також розділ «Побічні реакції»).

Інфекції

Пригнічення реакції-відповіді на запалення і пригнічення імунної системи підвищує сприйнятливість до інфекції та тяжкість її протікання. Слід ретельно оцінити ризик обтяження бактеріальних, грибкових, амебних і вірусних інфекцій на тлі лікування глюкокортикоїдами. Клінічні прояви можуть бути атиповими, і серйозні інфекції, такі як сепсис і туберкульоз, можуть маскуватися і досягати розвинутої стадії до того, як вони будуть розпізнані.

Вітряна віспа

На особливу увагу заслуговує вітряна віспа, тому що це захворювання може бути тяжким, а іноді і летальним у пацієнтів з пригніченим імунітетом. Пацієнти, які не хворіли на це захворювання, повинні уникати тісного персонального контакту з хворими на вітряну віспу або оперізуючий лишай (герпес зостер). У разі якщо такий контакт вже виник, пацієнту слід звернутися за терміновою консультацією до лікаря. Аналогічні рекомендації потрібно надати батькам пацієнта-дитини. Неімунізовані пацієнти, які приймають системні кортикостероїди або приймали їх протягом останніх 3 місяців, після контакту з хворим на оперізуючий герпес потребують пасивної імунізації імуноглобуліном до вірусу оперізуючого герпесу. Пасивну імунізацію потрібно провести впродовж 10 днів після контакту з вітряною віспою. Якщо вітряна віспа була підтверджена, хвороба вимагає негайного спеціального лікування.

Прийом кортикостероїдів не слід припиняти, може навіть бути потрібне збільшення їх дози.

Кір

У разі контакту з хворим на кір пацієнти з порушеним імунітетом повинні, у разі можливості, отримати ін'єкцію нормального імуноглобуліну якомога раніше після контакту.

Вакцини

Пацієнтам, які тривалий час приймають глюкокортикоїди, не слід вводити живі вакцини. Вироблення антитіл у відповідь на інші вакцини може бути знижена.

Пацієнти з розладами функції печінки

Виходячи з досвіду, отриманого у пацієнтів з первинним біліарним цирозом (ПБЦ) пізньої стадії, з цирозом печінки, слід очікувати підвищеної системної біодоступності будесоніду у всіх пацієнтів з серйозно порушеною функцією печінки.

Однак у пацієнтів з хворобою печінки без цирозу будесонід у денній дозі 9 мг був безпечний і добре переносився. Немає ніяких даних про необхідність особливих рекомендацій щодо дозування для пацієнтів з нециротичними захворюваннями печінки або з незначними порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушенням зору

Порушення зору можливі при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми, як помутніння зору або інші порушення зору, він повинен звернутися до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСВР), про які повідомлялося після застосування системних та місцевих кортикостероїдів.

Інші

Кортикостероїди можуть призвести до пригнічення осі гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози і пригнічувати реакцію на стрес. Пацієнтам, які піддаються хірургічному втручанню або іншим стресам, рекомендується додаткове системне лікування глюкокортикоїдами.

Слід уникати супутнього лікування кетоконазолом або іншими інгібіторами CYP3A4.

Буденофальк 3 мг містить лактозу і сахарозу.

Препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими станами непереносимості галактози або фруктози, недостатністю сахарази-ізомальтази або мальабсорбцією глюкози-галактози, а також із загальною лактазною недостатністю.

Пацієнтам з аутоімунним гепатитом слід регулярно контролювати рівень трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази (АЛТ, АСТ) у сироватці (кожні 2 тижні протягом першого місяця лікування і, як мінімум, через кожні 3 місяці в подальшому) з метою можливої корекції дозування будесоніду.

Прийом препарату Буденофальк 3 мг може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Буденофальк не можна застосовувати при вагітності, якщо тільки це не є абсолютно необхідним. Дані про вплив перорального прийому будесоніду на вагітність у людини носять обмежений характер. Дані про використання інгаляційного будесоніду великою кількістю вагітних жінок вказують на відсутність негативного впливу, проте максимальна концентрація будесоніду в плазмі, як очікується, при прийомі Буденофальку 3 мг буде вищою в порівнянні з інгаляційним будесонідом. У тварин було показано, що будесонід, як і інші глюкокортикоїди, викликає аномалії розвитку плода. Якою мірою такі явища можуть спостерігатися у людини, встановлено не було. Жінкам репродуктивного віку перед початком лікування Буденофальком слід виключити можливу вагітність і протягом лікування необхідно застосовувати відповідні контрацептивні засоби.

Годування груддю

Будесонід виводиться з організму людини з грудним молоком (існують дані по екскреції цього препарату після інгаляційного застосування). Проте значного впливу після прийому Буденофальку 3 мг у межах терапевтичного діапазону на дитину, яку годують таким молоком, не очікується. Рішення про те, чи слід припинити грудне вигодовування або чи перервати прийом Будесоніду або утриматися від терапії, слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі терапії для жінки.

Фертильність

Немає даних про вплив будесоніду на фертильність людини. Лікування будесонідом не впливало на фертильність у дослідженнях на тваринах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилося жодних досліджень впливу на здатність керувати автотранспортом та використовувати інші механізми. Але оскільки можливе виникнення деяких побічних ефектів, потрібно бути уважним та оцінювати свій стан перед тим, як керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами.

Хвороба Крона

Індукція ремісії

Рекомендована добова доза становить по 3 капсули 1 раз на день вранці або по 1 капсулі (що містять 3 мг будесоніду) 3 рази на день (еквівалентно загальній денній дозі 9 мг будесоніду) (вранці, вдень і увечері), якщо це більш зручно для пацієнта.

Тривалість застосування

Тривалість лікування зазвичай становить 8 тижнів.

Мікроскопічний коліт

Індукція ремісії

Рекомендована добова доза становить 3 капсули 1 раз на день вранці перед сніданком (відповідає добовій дозі 9 мг будесоніду).

Підтримання ремісії

Підтримуючу терапію слід розпочинати лише у пацієнтів з часто рецидивуючими симптомами мікроскопічного коліту після успішного індукційного лікування. Залежно від індивідуальних потреб пацієнта можна застосовувати схему дозування: дві капсули один раз на добу вранці (6 мг будесоніду) або дві капсули один раз на добу вранці, чергуючи з однією капсулою на добу вранці (що відповідає середній добовій дозі 4,5 мг будесоніду). Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Тривалість застосування

Тривалість лікування для індукції ремісії зазвичай становить 8 тижнів.

Під час підтримуючої терапії слід регулярно оцінювати ефект лікування, щоб визначити, чи потрібно продовжувати лікування, не пізніше ніж через 12 місяців після початку підтримуючої терапії. Підтримуючу терапію слід продовжувати понад 12 місяців, лише якщо користь для пацієнта переважає над ризиком.

Аутоімунний гепатит

Індукція ремісії

Для індукції ремісії (тобто для нормалізації підвищеного рівня печінкових ферментів) рекомендована денна доза відповідає 1 твердій капсулі (що містить 3 мг будесоніду) 3 рази на день (вранці, вдень і ввечері, що еквівалентно загальній денній дозі 9 мг будесоніду).

Підтримання ремісії

Після досягнення ремісії рекомендована денна доза відповідає 1 твердій капсулі (що містить 3 мг будесоніду) два рази на день (вранці і ввечері, що еквівалентно загальній денній дозі 6 мг будесоніду). Якщо на тлі цього лікування спостерігається підвищення рівня трансаміназ АЛТ та/або АСТ, дозування слід збільшити до 3 капсул на день, як для індукції ремісії (еквівалентно загальній денній дозі 9 мг будесоніду).

У пацієнтів, які переносять азатіоприн, будесонід слід комбінувати з цим препаратом з метою підтримання ремісії.

Тривалість лікування

Для індукції ремісії слід призначати загальну добову дозу 9 мг до досягнення ремісії. Після цього для підтримання ремісії слід призначати загальну добову дозу 6 мг будесоніду. Лікування для підтримання ремісії при аутоімунному гепатиті слід продовжувати щонайменше протягом 24 місяців. Його можна припинити лише за умови постійної біохімічної ремісії та відсутності ознак запалення в біопсії печінки.

Припинення лікування

Лікування препаратом Буденофальк 3 мг не слід припиняти різко, а відміняти поступово (зниженням дози). Рекомендується поступове зниження дози протягом 2 тижнів.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Специфічні рекомендації щодо дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня.

Спосіб застосування

Капсули слід приймати приблизно за пів години до їди, ковтаючи їх цілими та запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад склянкою води).

Пацієнти, які мають труднощі з ковтанням капсул, можуть відкрити їх і прийняти лише кишковорозчинні гранули з достатньою кількістю рідини. Це не впливатиме на ефективність Буденофальку 3 мг.

Буденофальк не слід застосовувати дітям віком до 12 років через недостатній досвід та ймовірне підвищення ризику пригнічення надниркових залоз у пацієнтів цієї вікової групи.

Діти від 12 до 18 років

Безпека та ефективність застосування Буденофальку 3 мг дітям віком від 12 до 18 років не встановлена. Доступні на сьогодні дані щодо підлітків (вік 12‒18 років) з хворобою Крона або гепатитом наведені в розділах «Побічні реакції» і «Фармакодинаміка». Однак рекомендації з дозування відсутні.

Дотепер не повідомлялося про випадки передозування Буденофальком. З огляду на властивості Буденофальку 3 мг передозування, яке може призводити до токсичного ураження, малоймовірне.

Частоту побічних реакцій оцінювали таким чином:

дуже часто: ≥ 1/10;

часто: ≥ 1/100, < 1/10;

нечасто: ≥ 1/1000, < 1/100;

рідко: ≥ 1/10000, < 1/1000;

дуже рідко: < 1/10000, включаючи окремі повідомлення.

Більшість вищевказаних побічних реакцій, також можна очікувати при лікуванні іншими глюкокортикостероїдами.

Іноді можуть спостерігатись побічні ефекти, типові для системних глюкокортикоїдів. Ці побічні реакції залежать від дозування, тривалості лікування, одночасного або попереднього лікування іншими глюкокортикоїдами та від індивідуальної чутливості.

Клінічні дослідження, проведені за участю пацієнтів з хворобою Крона, показали, що частота асоційованих із глюкокортикоїдами побічних ефектів Буденофальку 3 мг нижча при пероральному прийомі будесоніду, ніж при пероральному застосуванні еквівалентної дози преднізолону.

Посилення або повторна поява позакишкових проявів (особливо на шкірі та суглобах) можливі при переході пацієнта з системних глюкокортикоїдів на будесонід місцевої дії.

Побічні реакції в рамках клінічних досліджень у педіатричних пацієнтів

Хвороба Крона

У клінічних випробуваннях капсул Буденофальку по 3 мг у 82 педіатричних пацієнтів з хворобою Крона найчастішими небажаними ефектами були пригнічення надниркових залоз та головний біль. Повідомлялося про побічні ефекти, характерні для глюкокортикостероїдів, а також про інші рідкісні реакції, такі як запаморочення, нудота, блювання та гіперакусис (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Аутоімунний гепатит

Дані з безпеки в клінічному дослідженні за участю 42 педіатричних пацієнтів з аутоімунним гепатитом показали, що небажані ефекти, про які повідомлялося, не відрізнялися та не були частішими, ніж у дорослих у цьому дослідженні (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

3 роки.

Не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. 

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. 

По 10 капсул у блістері, по 5 або 10 блістерів у коробці з картону. 

За рецептом.

Др. Фальк Фарма ГмбХ, Німеччина / Dr. Falk Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ляйненвеберштрассе 5, 79108 Фрайбург Ім Брайсгау, Німеччина / Leinenweberstrasse 5, 79108 Freiburg Im Breisgau, Germany.