larinate-200-kit-arteіunate200mg,pyrimethamine25mg,sulphadoxine500mg-tab-6
Використовувати лише за рекомендацією лікаря, або лікарні, або лабораторії
Артезунат 50мг/ 100мг/ 200мг
Таблетки, Піриметамін 25мг &
Сульфадоксин 500мг Таблетки ІР
Larinate® Kit
Опис
Артезунат є протималярійним засобом. Це водорозчинна гемісукцинатна похідна дигідроартемізиніну. Артемізинін – це сесквітерпеновий лактон, виділений з Artemisia annua, трави, яка традиційно використовується в Китаї для лікування малярії. Хімічно це (3R,5aS, 6R, 8a5, 9R, 10S, 12R, 12aR) – Decahydro-3,6,9-trimethyl-3,12-epoxy-12H-pyrano[4,3-j]-1,2-benzodioxepin-10-ol, Гідроген сукцинат натрію, має молекулярну масу 406,4 і хімічну формулу C19H27O8Na.
Сульфадоксин-піриметамін — це комбінація фіксованої дози сульфадоксину [N¹-(5,6-dimethoxypyrimidin-4-yl)-sulphanilamide] та піремітаміну 5-(4- chlorophenyl)-6-ethylpyrimidine-2,4-diyldiamine].
Емпірична формула (Брутто-формула) сульфадоксину – С12Н14N4O4S. Має молекулярну масу 310.30.
Емпірична формула (Брутто-формула) Піриметаміну – С12Н13СІN14, а молекулярна маса – 248.70.
Сульфадоксин є сульфонамідом дуже тривалої дії. Піриметамін, похідне амінопіримідину, є протималярійним засобом, структурно близьким до триметоприму.
СКЛАД
Larinate - 50 Kit
Кожен набір містить: (3+1) окремі таблетки, тобто
3 таблетки Артезунату по 50 мг (A)
1 таблетка Піриметаміну 25 мг & Сульфадоксину 500 мг таблетки IP (Б)
А) Таблетки Артезунат 50 мг
Кожна таблетка без оболонки містить:
Артезунат IP 50 мг
Б) Таблетки Піриметамін 25 мг & Сульфадоксин 500 мг
Піриметамін ІР 25 мг
Сульфадоксин ІР 500 мг
Larinate - 100 Kit
Кожен набір містить: (3+2) окремих таблеток, тобто
3 таблетки Артезунату 100 мг таблетки (A)
2 таблетки Піриметаміну 25 мг і Сульфадоксину 500 мг таблетки IP (Б)
А) Таблетки Артезунат 100 мг
Артезунат IP 100 мг
Larinate – 200 Kit
Кожен набір містить: (3+3) окремих таблеток, тобто
3 таблетки Артезунату 200 мг таблетки (A)
3 таблетки Піриметаміну 25 мг і Сульфадоксину 500 мг таблетки IP (Б)
А) Таблетки Артезунат 200 мг
Артезунат IP 200 мг
КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ
Фармакодинаміка
Артезунат
Артезунат і його активний метаболіт дигідроартемізинін є потужними шизонтицидами крові, активними проти кільцевої стадії паразиту. Є ефективним проти Plasmodium falciparum. Не має гіпнозоїтоцидного (гіпнозоїтотропного) характеру дії. Знижує швидкість переносу гаметоцитів. Артезунат міцно зв’язується з паразитованими мембранами еритроцитів. Функціональною групою, відповідальною за протималярійну активність артезунату, є ендопероксидний зв'язок. Вивільнення активних форм кисню з цього зв’язку вбиває паразита, якщо він накопичується в клітинах еритроцитів. Він також стримує вироблення або активність антиоксидантних ферментів в еритроцитах, викликаючи лізис паразитарної клітини через високоактивні вільні радикали кисню.
Піриметамін/сульфадоксин
Сульфадоксин і Піриметамін є шизонтоцидними агентами крові, активними проти нестатевих еритроцитарних стадій Plasmodium falciparum. Також може бути ефективним проти штамів P. Falciparum, стійких до хлорохіну. Трофозоїти та шизонти швидко виводяться з крові. Також зазнають впливу доеритроцитарні стадії, і гаметоцити стають неінфекційними в організмі комара. Комбінація сульфадоксину та піриметаміну діє шляхом взаємного потенціювання двох компонентів, що здійснюється шляхом послідовної блокади двох ферментів, які беруть участь у біосинтезі фолінової кислоти в організмі паразитів. Сульфадоксин, як і інші сульфонаміди, є структурним аналогом пара-амінобензойної кислоти (ПАБК) і конкурентно гальмує синтез дигідрофолієвої кислоти шляхом інгібування синтезу дигідроптероату, котрий є необхідним для перетворення ПАБК у фолієву кислоту. Піриметамін є супротивником фолієвої кислоти і має механізм дії, подібний до триметоприму. Сполучаючись з дигідрофолатредуктазою та оборотно інгібуючи її, піриметамін перешкоджає відновленню дигідрофолієвої кислоти у тетрагідрофолієву кислоту (фолінову кислоту). Піриметамін перешкоджає синтезу тетрагідрофолієвої кислоти в організмі малярійних паразитів у стадії, що настає одразу після дії сульфаніламідів. Результатом комбінації сульфадоксину та піриметаміну є синергічна дія проти вразливих плазмодіїв. Таким чином знижується ризик розвитку резистентності.
Підстава для спільного пакування таблеток артезунату та таблеток сульфадоксину піриметаміну
Артемізинін та його похідні на даний момент є єдиним ефективним препаратом проти стійкої до ліків малярії. Однак лише їхнє застосування може призвести до розвитку резистентності до цих рятівних ліків. Згідно з новими рекомендаціями ВООЗ щодо лікування малярії, неускладнену малярію фальципарум необхідно лікувати комбінованою терапією на основі артемізиніну, а не лише артемізиніном або будь-якою іншою монотерапією. Артемізинін при правильному застосуванні в поєднанні з іншими протималярійними препаратами не лише ефективно виліковує малярію, але й знижує ймовірність того, що паразит стане стійким до ліків. Артезунат досягає значного і швидкого зниження рівня зараженості паразитами, але має короткий період напіврозпаду, тому комбінація з препаратом більш тривалої дії, таким як сульфадоксин-піриметамін, який діє на іншу мішень, захищає від появи резистентних до артемізиніну паразитів і усуває залишкові паразитичні організми. Комбінація артезунату з сульфадоксином піриметаміном зменшує кількість неефективних результатів лікування, рецидивів, випадків гаметоцитоносійства та запобігає виникненню і поширенню резистентності до препарату.
Фармакокінетика
Артезунат швидко всмоктується. Пероральна формула, ймовірно, повністю гідролізується до потрапляння в кровотік. Він майже повністю перетворюється на дигідроартемізинін, активний метаболіт. Ступінь сполучення з білками невідомий. Пікові рівні в сироватці крові досягаються протягом однієї години після перорального застосування артезунату і зберігаються до 4 годин. Період полувиведення дигідроартемізиніну з плазми крові становить менше 2 годин, що може сповільнювати розвиток резистентності до артезунату.
І піриметамін, і сульфадоксин добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту. Як й інші сульфаніламіди, Сульфадоксин широко розподіляється в організмі. Піриметамін розподіляється переважно нирками, легенями, печінкою та селезінкою.
Рівень сполучення з білками плазми крові становить близько 90% як для піриметаміну, так і для сульфадоксину.
Близько 5% сульфадоксину з’являється у крові як ацетильований метаболіт, близько 2-3% як глюкуронід. І сульфадоксин, і піриметамін виводяться переважно нирками. Очікуваний період напіввиведення сульфадоксину становить від 100 до 231 години із середнім значенням 169 годин, тоді як період напіввиведення піриметаміну становить від 54 до 148 годин із середнім значенням 111 годин.
У пацієнтів з нирковою недостатністю слід очікувати сповільнене виведення сульфадоксину та піриметаміну.
ПОКАЗАННЯ
Комбінація рекомендована при лікуванні неускладненої малярії, викликаної фальципарумом, у пацієнтів, у яких підозрюється резистентність до хлорохіну.
Комбінація не рекомендована для лікування першої лінії.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Препарат протипоказаний при:
• пацієнтам з попередньою підвищеною чутливістю до артезунату або похідних артемізиніну, сульфадоксину, піриметаміну, сульфаніламідів або до допоміжних речовин препарату.
• пацієнти з документально встановленою мегалобластною анемією внаслідок дефіциту фолатів.
• пацієнтам із сімейним анамнезом подовження інтервалу QTc або раптової смерті або з будь-яким іншим клінічним станом, який, як відомо, подовжує інтервал QTc, наприклад, пацієнтам із симптоматичними серцевими аритміями в анамнезі, пацієнтам із клінічно значущою брадикардією або з тяжкими серцевими захворюваннями, сімейним анамнезом раптової смерті, порушеннями водно-сольового балансу, наприклад, гіпокаліємією або гіпомагніємією.
• пацієнтам, які приймають ліки, котрі, як відомо, подовжують інтервал QTs такі як: антиаритмічні засоби класів IA і III, нейролептики, антидепресанти, певні антибіотики, включаючи деякі препарати наступних класів: макроліди, фторхінолони, імідазольні та триазольні протигрибкові засоби, деякі неседативні антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол), цизаприд.
Лікування повинно бути негайно припинене при появі будь-яких шкірних реакцій або симптомів з боку слизових оболонок, таких як свербіж, еритема, висип, ураження сечостатевої системи або фарингіт, і слід звернутися до лікаря, оскільки вони можуть свідчити про загрозу для життя при застосуванні препарату.
Слід враховувати можливість виникнення побічної реакції у пацієнтів, у яких під час лікування сульфадоксином-піриметаміном з’являється висип, жовтяниця, лихоманка або тяжке загальне нездужання.
Це поєднання не слід застосовувати недоношеним або новонародженим дітям у перші два місяці життя через незрілість їхніх ферментних систем. Повідомлялося, що піриметамін спричиняє апластичну анемію, якщо його застосовувати між курсами протипухлинних препаратів. Це слід мати на увазі при застосуванні комбінації сульфадоксин-піриметамін.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Комбінацію артезунату та сульфадоксину піриметаміну не слід застосовувати для профілактики або лікування тяжких форм малярії, включаючи церебральну малярію, малярію з набряком легенів або ниркову недостатність. Крім того, ця комбінація не використовується для лікування малярії, спричиненої P. Vivax, P. Malariae або P. Ovale. Її вплив на перебіг цих захворювань не вивчався.
Летальні випадки, пов’язані із застосуванням сульфадоксину та піриметаміну, траплялися через тяжкі реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Слід відмінити препарат при першій появі шкірного висипу, при значному зниженні кількості формених елементів крові або при виникненні активних бактеріальних або грибкових інфекцій.
Застосування сульфаніламідів також рідко призводить до летальних випадків внаслідок попередніх реакцій гіперчутливості, гепатоцелюлярного некрозу, агранулоцитозу, апластичної анемії та інших дискразій крові. Про випадки лейкопенії повідомлялося при застосуванні сульфадоксину та піриметаміну протягом 2 місяців або довше для профілактики малярії. Ця лейкопенія, як правило, була незначною та оборотною.
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам з:
• Серцево-судинними захворюваннями;
• Печінковою недостатністю;
• Нирковою недостатністю;
• Пригнічення кісткового мозку;
• Судоми/інші неврологічні розлади в анамнезі
• Бета-таласемія (потенційно знижена ефективність)
Слід суворо уникати надмірного перебування на сонці.
З обережністю призначати пацієнтам з можливим дефіцитом фолатів, включаючи пацієнтів з синдромом мальабсорбції, алкоголізмом та тих, хто отримує інші препарати, що впливають на рівень фолатів, а також пацієнтам з тяжкою алергією або бронхіальною астмою.
Як і при застосуванні деяких сульфаніламідних препаратів, у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може виникнути гемоліз. Пацієнтам з порушенням функції нирок під час лікування слід проводити аналіз сечі з мікроскопічним дослідженням та перевірку функції нирок. Оскільки сульфадоксин і піриметамін містять сульфаніламіди, препарат поділяє токсичний потенціал сульфаніламідів, тому слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів і протипоказань до терапії сульфаніламідами, включаючи підтримання достатнього споживання рідини для запобігання кристалурії та каменеутворення.
Пацієнти, у котрих з’являються ознаки, що вказують на чутливість сульфамідів або піриметаміну, більше ніколи не слід приймати препарати, що містять ці речовини. Ці ознаки включають шкірні висипання, ознаки гемолізу, включаючи темну сечу або пурпуру, а також ймовірні ознаки пригнічення кісткового мозку, такі як біль у горлі та виразки в роті.
Відхилення від норми лабораторних досліджень
Дефіцит фолієвої кислоти – Припиніть прийом, якщо з’являються ознаки дефіциту фолієвої кислоти. Фолінову кислоту (лейковорин) можна призначати в дозах від 5 до 15 мг внутрішньо м’язово, щоденно, протягом > 3 днів, при зниженій кількості тромбоцитів або лейкоцитів у пацієнтів з медикаментозним дефіцитом фолієвої кислоти, якщо одужання відбувається надто повільно.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами – Не рекомендується керувати автомобілем та користуватися механізмами через можливий ризик запаморочення, вертиго та втоми/астенії.
Застосування під час вагітності та лактації
Комбінацію не можна застосовувати під час першого триместру вагітності. У другому та третьому триместрах лікування слід розглядати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода.
Через ризик розвитку спричиненої сульфадоксином ядерної жовтниці, сульфадоксин і піриметамін не слід застосовувати матерям, які годують груддю.
Застосування в педіатрії
Комбінація сульфадоксину та піриметаміну протипоказана немовлятам віком до 2 місяців через недостатній розвиток глюкуронідоутворюючої ферментної системи. ВООЗ рекомендує артезунат дітям віком від 5 місяців і старше. Таким чином, Larinate Kit не слід давати немовлятам віком до 5 місяців. Пацієнтів слід попередити, щоб вони зберігали препарат у місцях, недоступних для дітей, оскільки діти є надзвичайно чутливими до побічних ефектів від передозування піриметаміну, а випадкове проковтування дітьми піриметаміну може призвести до летального наслідку.
Застосування в геріатрії
Відомо, що комбінація сульфадоксину з піриметаміном значною мірою виводиться нирками, тож ризик токсичних реакцій на цей препарат може бути вищим у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Зважаючи на те, що пацієнти літнього віку частіше мають знижену функцію нирок, доцільно здійснювати моніторинг ниркової функції.
Взаємодія з іншими препаратами
Артезунат має мінімальний вплив на активність печінкового цитохрому Р450 і, очевидно, не впливає на метаболізм мефлохіну, препарату, який, ймовірно, буде використовуватися в комбінації з артезунатом.
Артезунат не перешкоджає утворенню карбоксипримахіну, метаболіту примахіну. Артемізиніни мають певну здатність індукувати вироблення цитохромного ферменту CYP2C19 і, можливо, також CYP3A4. Можливо, що індукція ізоферментів може змінити терапевтичні ефекти препаратів, які переважно метаболізуються цими ферментами. У деяких дослідженнях повідомлялося про подовження інтервалу QT при застосуванні високих доз похідних артемізиніну. З клінічної точки зору кардіологічні ефекти артемізинінів не є дуже важливими, за винятком того, що слід дотримуватися обережності щодо комбінацій з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT, такими як хінін та галофантрин.
Піриметамін/сульфадоксин.
Хлорохін – Були повідомлення, які можуть свідчити про збільшення частоти та тяжкості побічних реакцій при застосуванні хлорохіну з сульфадоксином та піриметаміном у таблетках порівняно із застосуванням сульфадоксину та піриметаміну, порівняно із застосуванням одних лише таблеток сульфадоксину або піриметаміну.
Антифолієві препарати – антифолієві ліки, такі як: сульфаніламіди, триметоприм або комбінація сульфаметоксазол-триметоприм, метотрексат, протисудомі таблетки, не варто використовувати, коли пацієнт приймає сульфадоксин або піриметамін у пігулках. Це може призвести до погіршення метаболізму фолієвої кислоти, що призводить до гематологічних побічних реакцій.
Антидіабетичні засоби
Не повідомлялося, що таблетки перешкоджають роботі протидіабетичних засобів. Однак гіпоглікемічний ефект деяких препаратів сульфонілсечовини посилюється під впливом сульфаніламідів.
Місцеві анестетики
Ліки, що містять ядра пара-амінобензойної кислоти (наприклад, місцеві анестетики), протистоять ефектам сульфаніламідів.
Гойтрогени, діуретики, гіпоглікемічні засоби
Сульфаніламіди мають певну хімічну подібність до деяких тиреоїдних гормонів, діуретиків (ацетазоламіду та тіазидів) та пероральних гіпоглікемічних засобів. Діурез та гіпоглікемія рідко виникали у пацієнтів, які отримували сульфаніламіди. Може спостерігатися перехресна чутливість з цими препаратами.
ПАБК
Хоча клінічне значення не з’ясоване, п-амінобензойна кислота (ПАБК), як повідомляється, перешкоджає дії піриметаміну і, ймовірно, не повинна застосовуватися у пацієнтів, які вживають піриметамін.
Лоразепам
Повідомлялося про легку форму гепатотоксичності у деяких пацієнтів, які одночасно приймали піриметамін та лоразепа
Зидовудин
Дозу зидовудину може бути змінено при застосуванні з комбінацією сульфадоксину та піриметаміну, оскільки це подовжує період напіввиведення зидовудину з сироватки крові.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Артезунат та інші споріднені похідні артемізиніну широко застосовуються в Китаї, без повідомлень про будь-які серйозні побічні реакції.
Можливі побічні ефекти, пов’язані з прийомом препарату, включають запаморочення, свербіж, нудоту, блювання, біль у животі, метеоризм, головний біль, загальний біль, діарею, шум у вухах та посилене випадіння волосся, макулярний висип, зниження кількості нейтрофілів, судоми, підвищення рівня печінкових ферментів та порушення на ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT. Однак цілком імовірно, що більшість з цих небажаних ефектів пов’язані із захворюванням, а не з прийомом препарату. При застосуванні артезунату іноді спостерігаються шкірні висипання та свербіж.
У здорових добровольців оборотне зниження кількості ретикулоцитів було граничною дозою побічної дії артезунату, що виникала при дозах 16,88 мг/кг.
Препарат може спричинити гарячку. Нейротоксичність спостерігалася у дослідженнях на тваринах, але не у людей. Зважаючи на невизначеність щодо токсичних ефектів, слід дотримуватися обережності при проведенні більше одного 3-денного курсу лікування. Після введення високих доз спостерігалася кардіотоксичність.
При внутрішньовенному введенні артезунату спостерігалися незначна синусова брадикардія та транзиторна атріовентрикулярна блокада першого ступеня. Також повідомлялося про незначне підвищення рівня печінкових трансаміназ, але це, швидше за все, було пов’язано із захворюванням, ніж з лікуванням безпосередньо.
Сульфадоксин і піриметамін зазвичай добре переносяться. Побічні ефекти можуть включати:
Шлунково-кишкові розлади:
Анорексія, глосит, стоматит, нудота, блювання, болі в животі, спазми в животі, діарея, панкреатит і відчуття (надмірної) ситості.
Гематологічні розлади:
Агранулоцитоз, апластична анемія, мегалобластична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, пурпура, гіпопротромбінемія, метгемоглобінемія та еозинофілія.
Захворювання шкіри та її підшкірної клітковини:
Мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, генералізовані шкірні висипання, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка, сироваткова хвороба, свербіж, ексфоліативний дерматит, анафілактоїдні реакції, периорбітальний набряк, кон’юнктивальна та склеральна ін’єкція, фотосенсибілізація, артралгія, алергічний міокардит, незначне випадіння волосся, синдром Лайєлла.
Гепатобіліарні розлади:
Повідомлялося про відхилення в показниках печінкових проб, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяницю, гепатомегалію, гепатоцелюлярний некроз та гепатит, що може призвести до летального наслідку, при застосуванні цієї комбінації.
Порушення з боку нервової системи:
Головний біль, легке запаморочення, недомогання, дратівливість, периферичний неврит, ментальна депресія, судоми, атаксія, галюцинації, шум у вухах, запаморочення, безсоння, апатія, втома, м'язова слабкість, нервозність, поліневрит, тремор, судоми. Оборотна гіперестезія рідко спостерігалася при застосуванні сульфадоксином та піриметаміном.
Респіраторні реакції – Легеневі інфільтрати, що нагадують еозинофільний або алергічний альвеоліт.
Інше:
Медикаментозна гарячка, озноб, вузликовий періартеріїт, LE-феномен та порушення серцевого ритму.
Сульфаніламіди мають певну хімічну подібність до деяких тиреоїдних препаратів, діуретиків (ацетазоламіду і тіазидів) та пероральних гіпоглікемічних засобів. Діурез та гіпоглікемія рідко виникали у пацієнтів, які отримували сульфаніламіди. Може існувати перехресна чутливість до цих компонентів. Щури виявляються особливо чутливими до гойтрогенного впливу сульфаніламідів, а довготривале застосування препаратів призводило до розвитку злоякісних пухлин щитовидної залози у даного виду тварин.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Досвіду передозування артезунату немає. Специфічного антидоту для похідних артемізиніну не існує.
Втім, слід враховувати експериментальні токсикологічні результати, отримані при застосуванні великих доз артемізиніну щодо впливу на серцево-судинну систему та центральну нервову систему. Передозування може спричинити відхилення в серцевому ритмі. Перед початком лікування пацієнтам із серцевими захворюваннями слід зробити ЕКГ. Необхідно звертати увагу на порушення пульсу та проводити кардіомоніторинг у разі потреби. Результати дослідження центральної нервової системи на тваринах свідчать про те, що передозування може призвести до змін у роботі стовбура мозку. Фахівці, які лікують випадки передозування, повинні звертати увагу на зміну ходи, втрату рівноваги або зміни в рухах очей і рефлексах.
Симптоми: гостра інтоксикація може проявлятися анорексією, блюванням і стимуляцією ЦНС (включаючи судоми), що супроводжується мегалобластною анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією, глоситом і кристалурією.
Лікування: при гострій інтоксикації може допомогти промивання шлунка з подальшим очищенням. Щоб запобігти ураженню нирок, слід забезпечити пацієнта достатньою кількістю рідини. Спостерігати за нирковою та кровотворною системами протягом щонайменше 1 місяця після передозування. Якщо у пацієнта спостерігаються судоми, показане парентеральне введення діазепаму або барбітурату. При зниженій кількості тромбоцитів або лейкоцитів вводити фолінову кислоту (лейковорин) від 5 до 15 мг внутрішньом’язово щоденно протягом >3 днів.
ДОЗУВАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ
Необхідно підтримувати достатнє споживання рідини, щоб запобігти кристалурії та утворенню каменів.
Якщо під час лікування виникають анорексія або блювання, ці побічні ефекти можна мінімізувати, приймаючи препарат під час їжі.
Рекомендована доза артезунату становить 4 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 3 днів.
Рекомендована одноразова доза сульфадоксину-піриметаміну становить 25 мг/кг сульфадоксину та 1,25 мг/кг піриметаміну.
Оскільки неможливо вказати точне дозування на основі твердої форми, дозування слід округляти до найближчого значення сили дії таблетки. При дозуванні для дітей слід зважати на вагу, а не на вік.
Режим дозування, рекомендований Національною програмою боротьби з трансмісивними хворобами, 2008 р. Для комбінованого препарату, є наступним:
/таблиця буде надіслана окремим файлом/
Примітка: Одна таблетка Сульфадоксин-Піриметамін містить 500 мг сульфадоксину та 25 мг піриметаміну.
Для отримання додаткової інформації щодо педіатрії, будь ласка, зверніться до розділу Застосування у педіатрії.
ЗБЕРІГАННЯ
Зберігати у місці, захищеному від сонячного проміння та вологи. Тримати в недоступному для дітей місці.
УПАКОВКА
Larinate®-50 Kit – блістерна смужка по 4 таблетки
Larinate®-100 Kit- блістерна смужка по 5 таблеток
Larinate®-200 Kit – блістерна смужка по 6 таблеток
®Regd. Торгова марка
Виготовлено в Індії компанією
Ipca
Ipca Laboratories Ltd.
Regd. Офіс: 48, Kandivli Ind. Estate,
Мумбаї 400 067
