Луципем (пемитиниб) 4,5 мг табл №14
Луципем (LuciPem) – таргетный противоопухолевый лекарственный препарат, содержащий действующее вещество пемигатиниб (Pemigatinib). Препарат входит в группу ингибиторов киназ и избирательно влияет на рецепторы фактора роста фибробластов (FGFR).
Луціпем (LuciPem) 4,5 мг
Луціпем (LuciPem) — таргетний протипухлинний лікарський препарат, що містить діючу речовину пемігатиніб (Pemigatinib). Препарат належить до групи інгібіторів кіназ та вибірково впливає на рецептори фактора росту фібробластів (FGFR).
Луціпем є дженериком оригінального препарату Pemazyre (Пемазайр) та застосовується для лікування певних пухлин із підтвердженими генетичними змінами в системі FGFR.
Діюча речовина: пемігатиніб (Pemigatinib).
Дозування: 4,5 мг в одній таблетці.
Лікарська форма: таблетки.
Тип препарату: таргетний протипухлинний засіб.
Виробник: Lucius Pharmaceuticals.
Упаковка: зазвичай 14 таблеток.
Пемігатиніб належить до інгібіторів рецепторів фактора росту фібробластів (FGFR).
FGFR беруть участь у передачі сигналів, які регулюють ріст, поділ, виживання та диференціацію клітин. Певні генетичні зміни можуть призводити до надмірної активації цього сигнального шляху та сприяти розвитку пухлин.
Пемігатиніб блокує активність рецепторів FGFR, зокрема FGFR1, FGFR2 та FGFR3.
При пухлинах із певними генетичними змінами FGFR надмірна активація цього сигнального шляху може стимулювати ріст та виживання злоякісних клітин.
Блокування FGFR пемігатинібом може перешкоджати передачі патологічних сигналів і таким чином пригнічувати ріст пухлинних клітин.
Луціпем застосовують у дорослих пацієнтів із неоперабельною місцево поширеною або метастатичною холангіокарциномою — злоякісною пухлиною жовчних протоків.
Важливою умовою для призначення є наявність певних генетичних змін FGFR2, зокрема злиттів або перебудов гена FGFR2, які повинні бути підтверджені відповідним молекулярно-генетичним дослідженням.
Таким чином, препарат призначається не просто за фактом наявності раку жовчних протоків, а пацієнтам із відповідною молекулярною характеристикою пухлини.
Луціпем приймають перорально відповідно до схеми, призначеної лікарем-онкологом.
Таблетку слід проковтувати цілою, запиваючи водою. Не рекомендується самостійно подрібнювати або розжовувати таблетку.
Пемігатиніб зазвичай застосовується циклічно, з періодами прийому препарату та перервами. Конкретна схема, тривалість лікування та необхідність корекції дози визначаються лікарем.
Дозування може коригуватися залежно від:
ефективності лікування;
переносимості препарату;
виникнення побічних реакцій;
функції нирок;
функції печінки;
інших індивідуальних факторів.
Не слід самостійно змінювати дозу або графік прийому препарату.
Препарат не слід застосовувати при відомій підвищеній чутливості до пемігатинібу або будь-якого компонента лікарського засобу.
Перед початком терапії необхідно повідомити лікаря про всі наявні захворювання, алергічні реакції та лікарські препарати, які приймає пацієнт.
Лікування пемігатинібом повинно проводитися під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинної терапії.
Під час лікування може знадобитися регулярний контроль лабораторних показників та стану пацієнта.
Особливу увагу приділяють:
рівню фосфатів у крові;
стану очей;
загальному самопочуттю пацієнта.
Підвищення рівня фосфатів у крові є характерною реакцією, пов'язаною з механізмом дії пемігатинібу, тому лікар може регулярно контролювати цей показник і за необхідності коригувати лікування.
Під час терапії пемігатинібом можливі небажані явища з боку очей.
При появі:
погіршення зору;
затуманення зору;
плям або змін у полі зору;
болю або дискомфорту в очах;
інших незвичайних симптомів з боку органів зору
необхідно повідомити лікаря.
За призначенням фахівця можуть проводитися офтальмологічні обстеження до початку та під час лікування.
Під час лікування пемігатинібом можуть виникати небажані реакції.
До можливих побічних ефектів належать:
підвищення рівня фосфатів у крові;
сухість у роті;
сухість шкіри;
втомлюваність;
нудота;
діарея;
запор;
блювання;
зниження апетиту;
зміна смакових відчуттів;
стоматит;
сухість або запалення слизових оболонок;
зміни нігтів;
висипання;
випадіння волосся;
підвищення рівня креатиніну;
порушення функції нирок;
порушення з боку органів зору.
Виражені або тривалі побічні реакції потребують консультації лікаря. У деяких випадках може знадобитися тимчасове припинення лікування або корекція дози.
Пемігатиніб може взаємодіяти з іншими лікарськими препаратами.
Перед початком терапії необхідно повідомити лікаря про всі препарати, які пацієнт приймає постійно або періодично, включаючи безрецептурні лікарські засоби, рослинні препарати та харчові добавки.
Особливу увагу лікар приділяє препаратам, які можуть впливати на ферменти та транспортні системи, що беруть участь у метаболізмі пемігатинібу.
Не слід самостійно починати прийом нових лікарських засобів під час протипухлинної терапії.
Пемігатиніб може завдати шкоди плоду, тому його застосування під час вагітності потребує особливої обережності.
Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективну контрацепцію під час лікування та обговорити з лікарем тривалість її застосування після завершення терапії.
Перед початком лікування необхідно повідомити лікаря про наявність вагітності або її можливість.
Не рекомендується годувати груддю під час лікування пемігатинібом.
Рішення щодо припинення або відновлення грудного вигодовування необхідно приймати після консультації з лікарем.
У разі випадкового прийому надмірної кількості таблеток необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря або за медичною допомогою.
Не слід самостійно приймати додаткову дозу для компенсації пропущеного прийому.
Зберігати препарат необхідно відповідно до умов, зазначених виробником на упаковці та в офіційній інструкції.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Дозування: 4,5 мг.
Кількість в упаковці: зазвичай 14 таблеток.
Фармакологічна група: інгібітор рецепторів FGFR.
Призначення: таргетна протипухлинна терапія.
Луціпем — рецептурний таргетний протипухлинний препарат, застосування якого потребує попереднього молекулярно-генетичного підтвердження відповідних змін FGFR2 та контролю з боку лікаря-онколога.
Схема лікування, дозування, тривалість терапії та необхідність корекції дози визначаються індивідуально.
Інформація в цій інструкції має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря та офіційну інструкцію виробника до конкретного лікарського засобу.
